В спешке простимся, забудем откланяться,
Словно на час или пару расстанемся,
Буд-то ты снова назначил свидание,
Завтра в четыре, на зло расстаяниям.
Я не шепчу полуфразы прощальные,
В смех завернувши симптомы вокзальные.
Слезы душу в пол уставившись пристально,
Можно проплакать весь путь до Борисполя,
Десять часов. А сейчас пряча грустное,
Я твои пальцы холодные чувствую,
Сердцем уча наизусть ощущение
Боли прощального прикосновения.
Час. Интерком объявляет простужено,
Время посадки. Перрон перегруженый
Движется снежной лавиной безудержно.
Я лишь сжимаю посадочный судорожно.
Очередь. Крики. Толкучка. Заранее,
Хочется мне прошептать, "До свидания".
Ты ж, помня наш уговор, не прощаешься,
С легкой улыбкой в толпе расстворяешься,
Буд-то осенняя праздничность дымная,
И облаков полусахарность зимняя.
* * *
Время прошло, но как живы мгновения,
Чудной той яви! А может видения?...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Маргарита,этот стих,как и все остальные(у меня есть книга ваших стихов )очень и очень хороший.
orfa
2007-01-15 17:04:52
Очень и очень сильно... особенно после "визита" в Борисполь - я провожала маму в Сокраменто и так хотельсь выть... а надо было улыбаться и весело махать ручкой...
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
