Задаю собі питання: чи люблю, чи люблю
Ближнього, як вчив Спаситель, чи люблю?
Маю відповідь у серці наперед...
Невеселий пишеться куплет.
Не люблю...Де взять любові!? Не люблю,
Як неправду бачу, підступ чи злобу.
Чомусь важко серцю ворогів любить.
Господи, я хочу свято жить!
Річ одна сказать "люблю" лиш на словах.
О, як важко показать любов в ділах.
Користають, зневажають… і любить?
Господи, я хочу свято жить!
Без Тебе не можу, Боже, от і все.
"Не достойні", - каже все єство моє.
Обіцяла Тобі, Господи, служить,
Поможи Ти ворогів любить!
Не словами, а ділами, Боже мій,
О, не справитись у цім мені самій!
Поможи! Ти ж так навчаєш, поможи.
Свою силу, Господи, пошли!
"Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!". (Біблія, Лк.6:35)
***
Десь взялися акорди нові:
Перемога в Ісусі Христі!
Не достойна любові і я, -
Задля мене віддав Бог життя.
Лиш з Ісусом, з Ісусом люблю
І співаю вже пісню нову:
Лиш з Ісусом, з Ісусом люблю!
Алілуя навіки Христу!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Крым - Сотниченко Андрей Крымские горы-особая любовь.Когда-то давно мне открыли их друзья из Ялты,и я узнал,что кроме моря,солнца и пляжа в Крыму есть ЭТО-горы.Горные купели,серебристые сосны(я и не знал,что такие бывают!),попадали и в туман сплошной-опасная штука,в полуметре ни зги не видно,садишься и тупо ждешь,пока рассеется-сорваться в пропасть-легко и непринужденно:)Не забуду 1-й подъем свой на плато-последние сантиметры-из последних же сил,из"не могу",благо,напарник тянул,опытный.И потом-вот это неописуемое,когда дотянулся и взглянул на море,вниз,а там рассветное солнце,словам неподвластно..Короче..лучше гор может быть только..правильно-Тот,Кто их создал.Ему хвала вовеки,и песнь эта.Аминь
